Мандри з перцем: Сашко Сівченко, Мар’яна Романяк

Мандри з перцем: Сашко Сівченко, Мар’яна Романяк

Засумували за хорошим вечірньо-суботнім чтивом? Маємо для вас дещо цікаве. Мандри – це те, що додає життю смаку. Іноді – солодкаво-приторного, інколи – різкого та пікантного. “Мандри з перцем” – це серія розповідей відомих українських мандрівників про пам’ятні подорожі та найекстримальніші ситуації. Мар’яна Романяк та Сашко Сівченко першими розповіли “Території твого розвитку” про свої пригоди.

Ямайка, ліхтарик, тарзан

travel_1
Сашко Сівченко – журналіст, видавець, громадський активіст, мандрівник

Я давно мріяв піднятися на найвищу точку Ямайки – Блакитні гори. Як тільки виникла така можливість, я зібрав рюкзак і відправився у соло-похід. Всі застерігали мене, мовляв, Ямайка небезпечна і самому там краще не блудити.

Моє бажання перемогло. Кажуть, якщо підійматися вночі і вийти туди на світанку, можна отримати суперприз – краєвид на берег Куби в усій красі! Я часто ведусь на такі наївні штуки.
Дорога до пункту призначення була багатообіцяючою з перших кроків. На стежку мене поліцейські не пустили, мовляв, самотнім прохід заборонено. Довелося трохи об’їжджати. От і перший етап позаду – я на стежці.
Потім дуже довго блукав дикими горами з надією, що десь має бути база лісника. Я хотів там заночувати, щоб уранці спокійно собі вийти на стежку, а згодом і на вершину. Коли я знеможений піднявся до зони кемпінгу, з’ясувалося, що там уже давно нікого немає. Всі двері забиті. Щоб ви розуміли, зона кемпінгу – це така дуже дика місцина з малесенькою галявиною. Вітер дув настільки, що складалося враження, наче якраз-якраз почнеться ураган. Все, що мені залишалося – заночувати там. Чи хвилювався я? Та зовсім ні, бо це вершина гір, де тільки ліс і жодної тобі людини. Кого мені було боятися? Я заснув, наскільки це було можливо під супровід природних стихій.
Десь о третій почулося волання тарзана. От чисто такий звук, як із фільму! Тоді я рефлективно схопив те, що було найближче до мене, а саме – штатив, і завмер в очікуванні. Через кілька секунд на мій намет хтось навів ліхтарик і зупинився. Десь на секунд 5-10 я заціпенів. Ситуація здавалась неоднозначною. Потім усе зникло: і тарзан, і звук. Я ще трошки почекав. Обдивився ліс. Там не було жодних слідів! Я зрозумів, що, можливо, це вже хтось вночі підіймався вверх, проте ні слідів, ні людей на горі не було. Було трохи лячно, проте найбільший облом чекав попереду. Туман затягнув небо, і ні тобі Куби, ні тобі краєвидів.

Про Барселону, казуси та місця для душі

travel_2
Мар’яна Романяк – львівська радіоведуча, співзасновниця радіо «Сковорода» та медіапроекту про мандри Україною «Blog 360»

Я завжди планую всі свої мандри самостійно: купую дешевші квитки заздалегідь, їду до Кракова, Жешува чи Варшави, звідки простіше дістатися.
Одного разу ми з подругами вирішили відвідати Барселону. Відповідно забронювали собі квартиру на березі моря через Airbnb та замовили квитки через Rainair.
Так склалося, що наш літак приземлився не у Барселоні, а в Жироні. Ну от, надворі 3 ночі, а нам потрібно якось дістатися до житла. Взяли таксі із вокзалу. Везе нас той таксист кудись, розповідає щось емоційно, а ми іспанською взагалі не говоримо. Коли врешті приїхали за адресою, виявилося, що такого будинку взагалі не існує. Таксист одразу ж накричав на нас:
– Дівчата, та вас обманули. Це Іспанія!
Словом, залишились ми із трьома валізками (знаєте, як ото дівчата відпочивати їдуть) на вулиці. Нас охопила шалена паніка, тому що ні цієї вулиці, ні цього будинку не було . У мене в телефоні була лише картка українського оператора. Я вперто телефонувала власниці квартири, проте вона не брала слухавку. Трохи зосередившись, ми пішли в хол іншого готелю. Там хаотично шукали, де іще можна поселитися. Весь цей жах тривав десь години чотири. На думку спадали навіть божевільні ідеї, на кшталт, жити на пляжі.
У результаті, о 7 ранку телефонує нам власниця квартири і cхвильовано запитує:
– Дівчата, а де ви є? Ви прилетіли? З вами все гаразд?
– Так, але вашої квартири не існує! Ви нас обманули. Віддайте наші гроші!
– Дівчата, та ви не розумієте. Там просто треба було повернути трішечки ліворуч. Я на вас всю ніч чекала.
Як виявилося, то нас іспанський таксист з пантелику збив. Нам справді пощастило, що все обійшлося.
Будьте з такими речами обережними, тому що за кордоном багато несправедливості. Буває так, що квартири справді може не існувати. Дуже уважно читайте відгуки, лишайте відгуки і купуйте місцеві стартові пакети.
Про Барселону я можу розповідати цілу вічність. Я просто безмежно люблю це місто, хоч відпочивала там лише двічі. Не зважаючи на це, я, мабуть, обійшла майже усе місто пішки. Перш за все, воно вражає мене своєю молодіжністю. Я дуже люблю такі місця, куди ти приїжджаєш і розумієш, що тут ти можеш піти у гори або на пляж, а тут – у готичний квартал, де все таке містичне і круте. Або у інший, де все мистецьке. Я люблю малювати, хоч і роблю це доволі рідко. Барселона – це місце натхнення. Всі ці художники на пленерах, арт-крамнички, де продаються суперпензлі для малювання.
Я подорожую, щоб пізнавати людей. Власне, щоб по-справжньому зрозуміти та відчути мешканців міста, треба ввечері піти у якийсь локальний заклад. Барселонці полюбляють грати у лотерею. Найчастіше вони розігрують квитки на концерти, змагаються чесно. Підказувати та піддаватися – суворо заборонено. Іспанці дуже запальні.
Якщо ж захочете побачити щось вишуканіше – не забувайте про Гауді. Це прекрасний архітектор, який жив і творив у Барселоні.

Автор: Юлія Кіщук

категорії