Мандри з перцем: Банді Шолтес, Таня Костіна та Томаш Прінц

Мандри з перцем: Банді Шолтес, Таня Костіна та Томаш Прінц

Продовжуємо нашу суботню серію розповідей відомих українських мандрівників про пам’ятні подорожі та найекстримальніші ситуації – “Мандри з перцем”. Цього разу про свої пригоди нам розповіли Банді Шолтес, Таня Костіна та Томаш Прінц.

Банді Шолтес – блогер, письменник, частий гість музичних фестивалів

sholtes_bandy_1У 2004 році ми з дружиною вирішили з’їздити до друзів, з якими познайомилися на фестивалі Sziget у Будапешті. Вони відвідували  Ужгород і запросили нас до себе у Ноттінгем. Частину подорожі ми провели у Лондонських друзів, іншу – у Ноттінгемі. На залишок днів  вирішили з’їздити у просте англійське село.

Подорожуючи та досліджуючи нові місця, я закохався в Англію. Вона просто ідеальна для життя та подорожей. Там буквально кожен камінь на вулиці чи будинок – це жива історія, яку англійцям вдалося зберегти в автентичному вигляді. Село, у якому ми відпочивали, називалося Кінгстон. Це таке дуже старовинне селище, хоч і зовсім невелике. Там проживає близько 2-3 тисяч мешканців. Найунікальнішим є те, що більшість тамтешніх будинків не перебудовувалися вже років з 500. Там живуть цілі покоління: хтось народжується, хтось помирає, а будинок стоїть собі у початковому вигляді без жодних прибудов чи змін.

Таке дуже важко уявити у нашій багатостраждальній Східній Європі з усіма тими війнами та конфліктами. Без сумніву, Англія теж брала участь у війнах,  але на її території вже досить давно не було якихось глобальних змін.

Важко уявити собі українську родину, яка б отак жила в одному будинку століттями. У сучасних реаліях взагалі стає важко уявити родину, якій це вдалося би бодай 100 років із нашими проблемами, еміграцією наприклад. Також не можна забувати про історичний контекст: репресії, розстріли, голод.

Найцікавіша частина мандрівки почалася, коли мій друг дуже цікавим способом вирішив продовжити нашу подорож. Він купив галюциногенних грибів. Завдяки цьому ми уявно продовжили час  іще на місяць.  Він тягнувся, наче кисіль. Стільки подій відбулося за один-однісінький день.

Таня Костіна – засновниця і головний редактор журналу про подорожі Україною «La Boussole»

kostina_1Моє перше знайомство із Харковом пройшло не найкраще. Ми вперше потрапили туди  із  презентацією карпатського випуску  «La Boussole» 26 серпня цього року.

Вийшли з потягу на станції ХТЗ. Харків’яни зрозуміють, наскільки це далеко. На будинку вокзалу висіла табличка, що світилася числом 13.

13 градусів тепла у серпні – це вже, як мінімум, дивно. Ми мали ключі від квартири знайомого, який дозволив у себе залишитися. Приїхали до будинку, відчинили двері, а там собака. Стоїть і дивиться на нас. Потім на гавкіт вийшли і родичі знайомого.  Треба було щось скоренько вирішувати, адже ми залишалися без даху над нашими нещасливими головами. Я зателефонувала подрузі і вона погодилася прихистити нас.

Ми, одесити, звикли до дуже балакучих таксистів, які знають все і навіть трохи більше. Дорогою до нового притулку, вирішили розпитати, як зараз справи у харківських театрів, що нового відбувається. Для нас Харків – це театральне місто. Водій трохи насупився, трохи полаявся і сказав, що краще розповість про церкви.

Таким от не вельми приємним було наше перше враження про першу столицю. Згодом він відкрився зовсім з іншого боку: креативним та сучасним, просторим, захопливим.

Томаш Прінц – автор медіа-проекту «Humans of Prague»

prince_1Три роки тому я був у М’янмі. Моя дівчина була там волонтеркою в одній із шкіл. Я приїхав навідати її і ми разом подорожували тією чудовою країною 3 тижні.

Можливо, я люблю цю подорож за те, що історія про неї є однією із найбільш прочитаних  на моєму блозі, проте країна справді вражаюча, а головне – вона досі є своєрідною terra incognita для туристів. Там дуже мало людей, тож ти можеш потрапити на порожні пляжі із чистим білим піском  і насолодитися екзотичними азійськими пейзажами.

Там відчувалася особлива міра свободи, а також певна автентичність і чистота. Під час відпочинку не трапилося нічого курйозного чи кумедного. Просто хочеться, щоб якомога більша кількість людей дізналася, що на світі є не лише заїжджені туристичні місця, куди всі їздять.

 

Основне фото: Cameron Kirby
Фото у тексті: з Інтернету

категорії