Мандри з перцем: Алім Алієв та Володимир Соколовський

Мандри з перцем: Алім Алієв та Володимир Соколовський

Ви за нами хоч трохи сумували, га? Якщо так, то запрошуємо посмакувати незвичну суботу, яку ми назвали суботою громадських активістів. Людей, які не лише невпинно працюють на благо суспільства, а й вміють активно відпочивати та насичувати власне життя емоційним різнобарвям.

Алім Алієв – громадський діяч, співзасновник ініціативи “Крим SOS”

alim1Минулого року ми з подругою, редакторкою «Української правди» Севгіль Мусаєвою, поїхали у Швейцарію на конференцію. Там вирішили трохи помандрувати і з маленького містечка Монтре поъхали автостопом до Лозанни.
Всі знають, що Швейцарія просто неймовірно дорога країна. На жаль, це не поясниш своєму шлунку. Ми зайшли до місцевого кафе, сіли одразу ж біля вікна і замовили бургери з місцевої телятини та воду.
Згодом помітили, що за один зі столиків на терасі сідає літній чоловік із паличкою. Він виглядав, як дуже охайний пан, одягнений у білу, ретельно випрасувану сорочку та штани із підтяжками.
Чоловік просидів там певний час, проте офіціанти його не помічали. Я кивнув йому через вікно, мовляв, зараз я покличу їх, не хвилюйтесь. Згодом офіціант підійшов до нас і повідомив, що цей таємничий дідусь оплатив нашу воду. Ми дещо здивувалися. Сказали, що не варто було. Потім офіціант знову підбіг із розгубленим виглядом і сказав, що насправді він помилився і незнайомець оплатив нам увесь обід. Ми знітились на що офіціант із усмішкою сказав:
– Слухайте, Ви не переймайтеся так сильно. Це наш місцевий мільйонер. Він сюди часто приходить.
Ми підійшли до спонсора нашого обіду, посміхнулися йому і подякували французькою мовою, адже він зовсім не розумів англійської.
Мені було дуже незручно, бо я не звик, щоб за мене платили.
Цей швейцарський незнайомець, мабуть, подумав, що ми якісь студенти, що забігли перекусити між парами.

Володимир Соколовський – громадський діяч, голова Львівського осередку Всеукраїнської громадської організації Фундація Регіональних Ініціатив

sokol22Одного разу я запримітив дуже дешеві квитки Wizz-air до Амстердаму. Все виходило супервигідною, тому я не вагався ні хвилини і позначив у календарі довгоочікувані дати. Власне, я був готовий мандрувати навіть соло, проте,  на щастя, відгукнулась моя подруга і ми поїхали разом.

Все почалось із львівського стопу до Закарпатського Чопу. Там як завжди вічна проблема із заторами на пунктах пропуску. Словом, до кордону ми приїхали о 15.00, а перетнули його десь о 00.00.

Перетинати кордон пішки було заборонено, тож ми попросились у машину, яка везла заробітчан в Італію. Там просиділи сім годин. Найгіршим було те, що до нашого вильоту залишалося лише 6 годин.

Нас висадили десь серед поля о 2.00. Угорщина – чужа країна, нічна траса і двоє людей із рюкзаками. Жодної тобі машини. Ми світили ліхтариками на банери з надписами, намагалися хоч щось зрозуміти. У нас була місія – дістатися до аеропорту будь-якою ціною. Залишалося 45 кілометрів і 6 годин часу.

Коли було о пів на четверту, а ми пройшли лише вісім чи десять кілометрів, раптом під’їхала здоровенна фура і врятувала нашу подорож. За кермом був горець, а в машині стояв насичений запах полуниці. Він не розумів ні української, ні російської. Спершу було складно порозумітися,  але згодом нам потроху почало вдаватися. Він привіз нас до аеропорту і ми вирушили далі.

У літаку ми зустріли дуже приємних людей, які безкоштовно довезли нас у Брюссель. Наступним пунктом став Антверпен. Там зустріли подругу Софії і гуляли аж до ранку. Нам не було де спати, тому Чортове колесо, яке трапилось по дорозі, здалося просто ідеальним нічлігом.

Згодом ми достопили до омріяного Амстердаму, де спробували різні види сиру і побачили всі визначні місцини, включно із вулицею Червоних ліхтарів.

Найцікавіше сталося наприкінці. Виявилося, що наш рейс переносять. Десь в Угорщині у літак забилось багато перелітних пташок і їх потрібно було визволити. Літак розібрали, а нам пообіцяли новий. Це викликало хвилю обурень.

Компанія не хотіла скандалу та втрати клієнтів, тому нам оплатили готель із одномісними номерами та шикарним краєвидом.

Дехто здивується, проте на всю-всю подорож ми витратили лише 26 євро.

 

Основне фото:  Sebastian Pichler

категорії