20 найкращих піших маршрутів. Частина II

20 найкращих піших маршрутів. Частина II

Дуга навколо гірського масиву Франконія (Franconia Ridge Loop), Траверс, Нью-Ґепшир

Мандрівник: Джонатан Вотермен, фотограф, письменник, шукач пригод, активіст.

За Вотерменом, дуга навколо гірського масиву Франконія – це нетехнічний маршрут (разом з тим, він враховує численні круті схили, де, послизнувшись, існує вірогідність потрапити в інший світ). Якщо ви опинитесь там вкінці або на початку року та  підніметесь на будь-яку вершину, то один лише погляд на мініатюрні квіти та неймовірне розташування кам’яних брил (що захищають тендітні квіти від загрози потрапляння під ваші чоботи), подарує вам незабутній альпійський краєвид. “Ще з дитячих часів я не знаю більш окриляючого та п’янкішого досвіду, ніж цей “,  – говорить Вотермен.

franconia-8

Довжина: приблизно 9 миль.

Особливості маршруту. Так, дійсно, цей маршрут є достатньо популярним, проте Вотермен зазначає, що є можливість пройти маршрут альпійськими луками, які знаходяться лише у кількох годинах хотьби від Фенвей Парку. Але не дайте відчуттю близькості до цивілізації обдурити вас!  Це достатньо стрімкий маршрут, який підіймається на 3,480 футів вгору приблизно через кожні чотири милі.

Гірський відрізок між 5,260-футовою горою Лафаєт, 5,089-футовим підніжжям гори Лінкольн та  4,760-футовою горою Літтл Хейстек формує 1,7-мильний маршрут, який може стати приємною прогулянкою залитим сонцем альпійським луком, або ж справжнім кошмаром з пошуком укриття від шаленого вітру та блискавки. Усе залежить від непередбачуваного настрою Вайт Маунтейн.

На маршруті все ж таки можливо знайти осередки цивілізації. У даному випадку це мережа з восьми гірських будиночків, які були побудовані у 1930 і досі діючим Appalachian Mountain Club. У будь-якому разі, цей маршрут є культовим!

Найкращий час: осінь, коли вщухає наплив туристів.

Про Вотермена: Джонатан розпочав свою кар’єру шукача пригод у якості рейнджера у національному парку Деналі, пишучи про альпінізм та туризм у парку. Звідти він відправився на пошук більших пригод, а саме: переплив байдаркою Північно-Західну протоку (історія про цю подорож лягла в основу книжки “Arctic Crossing”) та проплив руслом річки Колорадо з метою зафіксувати її стан (книжкa “Colorado Dry та The Colorado River”).

 

Маршрут вздовж Тихоокеанського хребта (Pacific Crest Trail), Каліфорнія, Орегон, Вашингтон

Мандрівник: Скотт Юрек, ультрамарафонець.

Скотт Юрек говорить, що маршрут вздовж Тихоокеанського хребта був мрією всього його життя. Захоплива краса, різноманітність пейзажів гірських хребтів та протяжність шляху з півдня до півночі країни – це саме те, що приваблює Скотта. З огляду на те, що Юрек завжди планував пройти багато маршрутів по всьому світу, дослідити власну країну було його першочерговим завданням.

pacific crest

Довжина: 2,650 миль.

Особливості маршруту. Разом з Аппалачською стежкою та Континентальною стежкою, маршрут вздовж Тихоокеанського хребта є справжньою Меккою для всіх туристів США. Кожен маршрут – це унікальний відрізок історії, краси та культури, але шлях вздовж Тихоокеанського хребта – це, певно, найбільш вражаючий та захопливий, бо проходить такими грандіозними гірськими хребтами як Сьєрра-Невада та Каскадні гори.

Здолати маршрут з першої спроби не так вже і легко. Здоровий глузд, запобігливе підготування необхідних речей (адже маршрут містить такі ділянки, де цивілізація трапляється вкрай рідко), вдача з погодними умовами та хороша швидкість  – це необхідні складові успіху. Як винагороду ви отримаєте можливість побачити 7 національних парків, ліси та абсолютно необжиті території. Мандрівнику, що відважився пройти цим шляхом, доведеться здолати пустелю Мохаве, піднятись на 4000-мильну вершину, крокувати луками Йосеміті, пройти між вулканами Каскадних гір та національного парку Лассен і,  нарешті, дійти до Британської Колумбії.

Найкращий час: Більшість мандрівників починають свою подорож від мексиканського кордону у квітні і фінішують у жовтні. Основна та, певно, найголовніша причина, що спонукає людей обирати саме цей час – це надія оминути періоди снігопаду у Сьєрра-Невада.

Про Юрека: Скотт не з тих, хто здається без бою! Цей ультрамарафоненць виграв майже всі можливі нагороди. Він також встановив рекорд США з бігу на довгі дистанції. Крім того, Юрек є палким прихильником веганської дієти і стверджує, що завдячує їй своїм відмінним здоров’ям та успіхом.

 

Слідами північних оленів, Гейтс-оф-зе-Арктік та Національний арктичний заповідник, Аляска (Caribou Tracks, Gates of the Arctic National Park and Arctic National Wildlife Refuge)

Мандрівник: Террі Темпест Вільямс, письменниця, захисниця навколишнього середовища.

На запитання про маршрут мрії Террі впевнено відповідає, що це будь-який шлях слідами північних оленів у Національному арктичному заповіднику. Кожного разу, коли вона заплющує очі, то уявляє, як йде за табуном дикою, незайманою місцевістю.

1-Oohlah-Valley_Penny-Knuckles-smallДовжина: зазвичай олені мігрують на відстань від 120 до 400 миль.

Особливості маршруту. Гейтс-оф-зе-Арктік – це найпівнічніший заповідник Сполучених Штатів, що займає 8.4 акрів у районі хребта Брукс, якраз над Полярним Колом. Там немає офіційних туристичних шляхів, адже заповідник охороняє тварин та їх основні міграційні маршрути, які є надзвичайно важливими для західно-арктичного стада оленів. Незважаючи на те, що кількість  тварин зростає, наразі стадо оленів налічує лише 325 000 особин. Національний арктичний заповідник – це не тільки мальовничі простори, але й джерело постійних суперечок. Вся справа в тім, що ця територія надзвичайно багата на нафту та, звичайно ж, оленів. Національний арктичний заповідник – це велика та вражаюча місцевість, яка складається з гір, тундри та узбережжя, де немає прокладених маршрутів, а відвідувачів зовсім мало. Це царство арктичної природи!

Найбільш відомий та поширений вид тварин, що населяє Національний арктичний заповідник – це олені. Два стада живуть там і за канадським кордоном:  карібу гранта (169 000 тварин) та центрально-арктичне стадо (42 000). Весною карібу гранта збираються разом, щоб здолати сотні миль та дістатись узбережжя. Приблизно у середині липня карібу вирушають до передгір’я, щоб уникнути навали москітів. Восени вони знову збираються всім стадом та рушають до хребта Брукс на території Юкон. Центрально-арктичне стадо рушає трішки іншим маршрутом.

Конфлікт навколо Національного арктичного заповідника, який займає 1.5 мільйонів акрів узбережної рівнини, розгорнувся через газові та нафтові родовища. Наразі карібу – це єдині живі істоти, які хазяйнують там.

Найкращий час: весна та осінь, коли карібу починають мігрувати.

Про Вільямс: Террі Темпест Вільямс – це більше, ніж  просто автор. Вона палка захисниця диких території, а також тварин та людей, що населяють їх. Крім того, вона є успішною письменницею.

 

Від державного парку Дозіволліпс до озера Квінолт, національний парк Олімпік Вашингтон (Dosewallips, lake Quinault)

Мандрівник: Саллі Джуелл, міністр внутрішніх справ США та колишній головний виконавчий директор REI.

Місіс Джуелл згадує, що вперше відвідала цю місцевість у віці 12-ти років, під час шкільної екскурсії у компанії її чудової вчительки місіс Блек. Два роки тому назад вона, її чоловік та їх донька вирішили пройти цей маршрут. Шлях пролягає лісами та чудовими альпійськими луками. Вам обов’язково зустрінуться місцевості, де схили вкриті рододендроном (біля форду Худ-Канал), а також засніжені поля біля Андерсон-Пасс. А потім ви потрапите до Зачарованої Долини (Enchanted Valley), місцевості, яка є домом для ведмедів та лосів.

quinault

Довжина: 34 милі.

Особливості маршруту. Навряд чи комусь вдасться знайти таке ж ізольоване та дике місце як півострів Олімпік у межах Континентальних штатів. Це місце, де Тихий океан зустрічається з Північною Америкою, а суворі погодні умови роблять місцеві ліси та льодові вершини ще більш важкодоступними. Проте мандрівка південною стороною національного парку “Олімпік” варта спроби. Тільки не забудьте прихопити з собою водозахисний/повітропроникний одяг і, можливо, саме вам вдасться підкорити цей маршрут!

Зачарована долина (the Enchanted Valley) – це особливе місце для нині діючого міністра внутрішніх справ США. Ця долина вирізняється настільки незайманою природою, що побачивши цю прасу, починаєш розуміти  причини заснування національного парку “Олімпік”.

Важкодоступні частини маршруту часто є справжнім випробуванням для подорожуючих. Тому, перед тим як відправлятись у путь, поцікавтесь станом доріг, якими вам доведеться йти.

Найкращий час: Дощить у національному парку “Олімпік” майже цілий рік, але літо там завжди чарівне.

Про Джуелл: Політик та колишній головний виконавчий директор REI, отримала свій пост весною 2013. Має достатньо багатий досвід роботи у нафтовидобувній та банківській галузях.  Отримала премію Національного товариства імені Рейчел Карсон. Крім того, Джуелл є досвідченою туристкою та альпіністкою. 2011 року вона піднялась на масив Вінсон, найвищу гору в Антарктиді.

 

Трек до базового табору Евересту, Непал (Everest base camp track)

Мандрівник: Джим Уіттакер, альпініст.

Джим Уіттакер стверджує, що порекомендував пройти цей маршрут усім без винятку. Люди там дивовижні, пейзажі неповторні, а крім того, ви ще зможете побачити Еверест або Джомолунгму, назва якої перекладається як “Божественна Мати”. Просто побачити найвищу вершину світу – це вже саме по собі неперевершене враження. У 1963-му році протяжність треку становила 185 миль. Тепер же ви можете долетіти до міста Лукли, яке розташоване на висоті 2860 м. і значно скоротити свій маршрут. Варто зазначити, що зліт та приземлення там не для слабкодухих. Та як могло бути інакше, коли злітно-посадкова смуга під таким нахилом? Якщо вам вдасться потрапити туди у травні, то вам випаде нагода помилуватися рододендроном та орхідеями. Там є також багато гостьових будинків, де можна випити пиво, або ще що. Крім того, трек облаштований смітниками, що, безумовно, допомагає підтримувати його у належному стані. Минулого разу, коли Джон вирішив пройти маршрут, він був змушений зійти з нього через кишкову інфекцію.

everest-base-camp-trekking-via-jiriДовжина: 40 миль.

Особливості маршруту. Двотижневий трек до базового табору Евересту і назад є надзвичайно популярним. Звичайно ж, що з 1963 маршрут достатньо змінився. Це чудова альтернатива для тих людей, хто з фізичних чи фінансових (підйом з гідом на Еверест буде коштувати 50 000 доларів США) причин не може піднятись на Еверест. І хоча більшість фільмів та книжок описують красу самого Евересту, дорога до базового табору є не менш захопливою та живописною.

Маршрут пролягає через  центр регіону Кхумбу та Намче-Базар. Це селище на висоті 3440 м. є місцем, де туристи проходять акліматизацію та знайомляться з місцевою культурою. Крім того, зупинка у Намче-Базар дає можливість повернутись до покинутих справ, адже тут є ціла купа інтернет-кафе. Звідси шлях пролягає до значно менших поселень, таких як Пангбоче, яке розташоване не висоті 3930 м. Там ви зможете відвідати відомий буддійський монастир, перед тим як піднятись до базового табору (5364 м.).

Не засмучуйтесь, якщо альпіністи з базового табору виявляться не надто дружніми та балакучими. Зазвичай, люди, що готуються до такого випробування, не хочуть, щоб хтось турбував їх.

Найкращий час: Весна, з березня по травень, головне – встигнути до початку мусонного сезону. Період з вересня по листопад також непоганий, крім того, туристів цієї пори зазвичай менше.

Про Уіттакера: Джим Уіттакер став першим американцем, що піднявся на вершину Евереста  першого травня 1963-го року. За це досягнення він та його команда отримали медаль Хаббарда, яка вручається Національним Географічним товариством США.

 

Автор статті: Doug  Schnitzspahn

Посилання: adventure.nationalgeographic.com/adventure/trips/best-trails/worlds-best-hikes-dream-trails/#/te-araroa-trail-best-hikes_68720_600x450.jpg
Перекладач: Бісерова Ксенія

категорії