Wonders Hunters: Як ми зовсім неочікувано подовжили візи Ірану

Wonders Hunters: Як ми зовсім неочікувано подовжили візи Ірану

kirsa_3Як ви пам’ятаєте, консул у Батумі видав нам візи лише на 14 днів, чим сильно засмутив. Ще й додав, що подовжити їх можна виключно в Тегерані. Виходячи з цього, ми вирішили не панікувати, а розробити декілька планів дій.

Згідно з інформацією від мандрівників, продовжити візу можна у великих туристичних містах (Ісфахан, Шираз, Язд) та в Тегерані. Зазвичай продовжують візи двічі на той самий період, що зазначено у візі й коштує це близько 10$. Також багато мандрівників зазначають, що продовжувати візи можна не раніше, ніж за 2-3 дні до їхнього закінчення.

Наш перший варіант – ризикувати. Тобто, їхати не зважаючи ні на що на південь (дуже кортіло в теплі краї) й перевірити інформацію з інтернету стосовно продовження віз в Ісфахані. Якщо ж інформація виявиться хибною, ми би звернули назад до Тегерану.

Другий план був більш спокійний і передбачав продовження руху на південь, а там пробувати продовжити візи в Язді чи Ширазі. Обидва плани сходились на одному: треба дістатись Ісфахану якомога швидше, а тоді вже вирішувати.

За 3 дні ми проїхали майже півтори тисячі кілометрів, зупиняючись у містах тільки заночувати. На 4-й день вранці ми рушили в Іміграційну службу аби спитатись, які документи нам потрібні для продовження віз та чи можемо ми це робити десь поза Тегераном. Ми навіть не припускали, що продовжити можна через 3 дні після в’їзду в Іран.

Іміграційна служба знаходиться на території поліцейського відділку. На вході треба залишити на зберігання всі наявні прилади (телефони, камери, навіть електронні книжки), тоді вас обшукають й пропустять всередину. Жінкам на додачу видадуть старий брудний чадор. Як завжди, англійської ніхто не знає, проте слово “віза” знають всі, тож звично показують номер кабінету на пальцях.

Пройшовши двір, ми зайшли до порожнього холу й стикнулися з нумерацією в Ірані: на західний манер нумерація поверхів починається з другого, а перший поверх називається Ground Floor. На наші розгублені погляди відреагував єдиний англомовний офіцер у будівлі, що пробігав повз. Дізнавшись, що нам потрібна допомога, він відправив нас до 12 кабінету і сказав почекати його пару хвилин.

У 12 кабінеті (а всі кабінети у відділку відкриті) декілька офіцерів у капцях щось жваво обговорювали посеред кімнати. Ми чемно дочекалися, поки вони звернуть на нас увагу, а тоді спитали: “Скажіть, будь ласка, які документи потрібні для продовження віз?”. Як вже зазначалося вище, єдиний англомовний офіцер залишився поверхом нижче, тож шановні присутні зрозуміли лише “visa extension” й видали:

– No problem! How… Emm… Many days?

– We want 30 – непевно видали ми.

– Ok! Take application form.

Збентежені, ми не відразу зрозуміли, що від нас хочуть.

– Application form?

– Yes, down… Emm… Yard! – задоволено вигукнув офіцер.

“Down”, так “down”. Ми вийшли назовні й підійшли до закритого віконечка перед дверима у будівлю. Поки ми чекали повернення офіцеру, у дворі зібрався чималий натовп й оточив нас. Врешті-решт офіцер повернувся і всіх наче прорвало! Хоч ми стояли прямо перед вікном, всі намагалися просунути гроші й перекричати інших прямо через наші голови! На наше щастя, до іноземців офіцери ставляться з повагою, тому на нахаб позаду нагримали й таки видали нам необхідні бланки відповідно до черги.

img_3577Список документів для продовження візи:

Заява на продовження візи

Заповнена анкета

2 фото 3х4 (жінкам в хіджабі)

Чек з банку

Ксерокопія головної сторінки паспорту та сторінки з візою.

В анкеті є графа, де треба вписати адресу вашого проживання. Couchsurfing в Ірані заборонений, тож якщо ви не хочете створити проблем своєму хосту – дізнайтеся адресу та назву будь-якого готелю заздалегідь (вірність наданої інформації ніхто не перевіряв). Ми йшли просто дізнатись про можливість продовження, тож ні до чого не підготувались і довелось питати в одного з офіцерів адресу готелю. Лише потім до нас дійшло, наскільки тупо питати назву готелю й адресу в працівника іміграційної служби… Тож зробіть це заздалегідь.

Окрім паспортів ми нічого з собою не взяли, тож фото довелось виробляти заново навпроти поліцейського відділку. На наш подив, їх нам зробили безкоштовно, тому що ми гості. За ксерокопію паспортів нам теж не вдалось заплатити.

Залишалося тільки сходити в банк й оплатити мито в розмірі 10 $ з людини.

Зазвичай, вам доведеться чекати наступного дня, аби отримати свої паспорти з новою датою закінчення візи, проте, якщо наполягти й дуже-дуже попросити, мотивувавши це від’їздом в інше місто, то добрі офіцери в капцях зроблять все необхідне за 30-40 хвилин. Обов’язково перевірте документи, як щойно їх отримаєте: одна з наших віз мала подовження не на 30, а всього на 4 дні. Виправлення помилки зайняло 2 хвилини й півсторінки паспорту (а вони в нас і без того тоненькі).

Витративши 3 години й 20$, ми, задоволені нашою вдачею, змогли розслабитись, перейти до плану Б і спокійно насолоджуватись неймовірним Іраном.

 

Фото: Андрій Боровський
Wonders Hunters:
fb.com/wondershunters
https://vk.com/wondershunters
instagram.com/wondershunters