Wonders Hunters: Отримання іранської візи. Наш досвід

Wonders Hunters: Отримання іранської візи. Наш досвід

Оформлення візи. Якщо ви плануєте перетинати кордон по землі, то іранську візу необхідно оформлювати заздалегідь, в посольстві. Зазвичай видають одноразову 30-денну візу вартістю 60 євро, яку потім без жодних проблем можна подовжувати в великих туристичних містах (таких як Язд, Ісфахан чи Шираз) 2 рази по 30 днів (кожне подовження обійдеться вам в 10$). Це надасть вам змогу знаходитись в країні до 90 днів.

Ми не знали, скільки будемо перебувати в Туреччині та Грузії, тож іранську візу вирішили отримувати не в Києві, а в сусідніх країнах за потребою, щоб не бути прив’язаними до жодних дат.

Іранську візу через консульство можна оформити в Трабзоні (Туреччина) та в Батумі (Грузія). В Трабзоні процес ускладнюється, затримується за часом і тягне додаткові затрати через те, що при подачі документів вам треба обов’язково надати авторизаційний код + в консульстві погано розмовляли англійською. Authorisation number – це запрошення від іранського міністерства закордонних справ, що буде коштувати вам приблизно 30 євро з людини та забере у вас час в 5-10 днів. Нам цей варіант зовсім не подобався, тож ми рушили в Батумі.

В Батумі отримати іранську візу було простіше всього. Всі, з ким ми спілкувались, казали, що в візах нікому тут не відмовляли, оформлювали швидко (3-5 днів) і видавали всім без виключення на 30 днів без авторизаційного коду. На початку грудня ми заздалегідь зайшли в консульство, де поспілкувались з консулом і він підтвердив цю інформацію.

Коли ж ми повернулись в Батумі в середині січня, нас привітав вже інший консул, але список документів для отримання був той самий:

2 фото 3х4 (жінкам обов’язково треба робити з покритою головою);

Ксерокопія головної сторінки закордонного паспорту та сторінки з в’їздним штампом Грузії;

Чек про оплату 60 євро (Консул надасть вам реквізити до оплати. Банк, де можна здійснити оплату, знаходиться зовсім поруч з консульством);

Заповнена анкета, яку вам надають прямо в консульстві.

Паспорт не забирають.

Про паспорт: якщо ви відвідували Ізраїль і маєте їх штамп в паспорті – краще заздалегідь в Україні зробіть другий. При оформленні другого паспорту обов’язково замовте легалізацію другого паспорту, що коштує всього 70 гривень. Хоч усюди написано, що наявність ізраїльського штампу офіційно не створює проблеми при отриманні візи та проходження кордону, на нашу думку, краще не ризикувати і не забувати про людський фактор!

Зазвичай для отримання візи необхідно близько тижня. Але ми нетерплячі і вже через 4 дні після подачі документів подзвонили в консульство і дізнались, що віза вже готова і ми можемо приходити для її отримання.

Не гаячи часу, в офіціозних трекінгових чоботах та елегантно-яскравих флісках, ми дістались крізь сніг та вітер до консульства, віддали паспорти та ледь-ледь стримували хвилювання, яке все більше і більше наростало з перевіркою годинника. Ми не знаємо, які маніпуляції проводив та які вимовляв заклиннання над нашими паспортами консул, але це зайняло в нього майже 2 години.

І ось настав той довгоочікуваний момент: наші синенькі книжечки з тризубом наближаються до віконця, всередині з рожевенькою та такою довгоочікуваною іранською візою. Ми посміхаємось, друзі поруч радіють за нас, консул просто таки випромінює сонячне сяйво своєю посмішкою, віддаючи нам паспорти зі свіжовклеєною візою. Вітання. Сльози щастя на очах… І тут наші погляди одночасно падають на термін перебування в Ірані… 14 днів – наче ніж в спину!

Ми одразу ж здивовано питаємо: а чого всього-навсього 14?! Ви ж всім видавали на 30! Консул з розуміючою легкою посмішкою вибачається, пояснюючи, що якраз в той самий день, коли ми подавались на візу, іранська влада щось змінила в правилах та вимогах до грузинського посольства, через що візу тепер дає не консул посольства, а безпосередньо іранська влада.

На нашу голову, ми ще спитали, чи зможемо ми продовжити цю візу. Відповідь ми отримали не втішну: “Так, виключно в Тегерані”. Ага, в Тегерані. Поподорожували Іраном. В Тегерані найбільший відсоток відмов! І взагалі – ми на південь збирались! Який ще Тегеран?!

Ось такі візові смаколики!

Далі буде.