Революційне мистецтво, або те, що надихає!

Революційне мистецтво, або те, що надихає!

Мистецтво має велику силу, воно надихає, додає сил та відображає справжні настрої людей. Саме тому у важкі часи зростає кількість народної творчості, яка йде з глибин душі справжніх революціонерів.

Ще в перші дні грудня після зіткненя на Банковій, коли Майдан в більшості своїй був ще мирним художники зібрались біля «Глобусу», для того аби відобразити на своїх полотнах  народні  настрої.  Серед них був і талановитий львівський митець  Віталій Дмитрук:  «Власне на моєму полотні  “СИЛА І СОВІСТЬ” я хотів історично завізувати найрізноманітніших людей, які вийшли на вулицю відстоювати свою Гідність, це і звичайні хлопці в масках, і афганці, і ультраси, була велика кількість людей старшого віку, багато жінок, дівчат, які у всьому допомагали… Я почав працювати над революційними полотнами відразу ж, як тільки почалось протистояння, часом крізь нерви, часом завдяки нервам, важко займатись творчістю, коли відбуваються такі події, постійно думаєш, що міг би допомогти якось по-іншому, практичніше… але оглядаючись, думаю все зробив правильно,  кожен має займатись своїм, тоді є толк».

“Сила і совість”

– Революційне мистецтво покликане піднімати дух людей, вселяти більшу силу і надію. А що спонукало тебе творити у такому жанрі? Що особисто для тебе значать теперішні події в країні?

– Я просто не міг малювати щось інше, не міг і досі не можу.  Для моєї творчості це зовсім новий виток, не знаю, що буде завтра, але це однозначно залишить відбиток, так як було вже не буде, ні в творчості, ні в країні загалом. Зрушилось щось  фундаментальне, народжується громадянське суспільство, країна починає ставати державою.

– Розкажи нашим читачам трохи про себе. Знаю, що ти займаєшся і сучасним живописом, і фотографією, і режисерством? Займаєшся лише цим чи маєш ще якісь захоплення?

– Пам’ятаю один день, мені було 10 чи 11 років, я просто взяв до рук фарби і почалось… Я і до того багато малював,  але саме той день став великим початком.

Загалом закінчив Львівську Академію мистецтв, зараз живу і працюю в Києві.

Перепробував багато всього, і час від часу до того чи іншого повертаюсь, дуже подобається працювати в відеоарті, короткометражному кіно, влаштовував перформанси з розписом полотна в режимі реального часу, кілька років серйозно присвятив концептуальній і комерційній фотографії, але живопис і декоративно-прикладне мистецтво загалом це те що було зі мною найдовше, з самого початку, і бажання цим займатись з кожним роком зростає.

– Що надихає тебе творити? Як з’явився власний стиль?

– Завжди відповідаю, що надихають, сніг, дощ, джаз, грандж, комікси, плакатне мистецтво. Це з однієї сторони, але є інша, непогано сказав Васильев (Сплін): «Художника в момент натхнення розриває на частини, з однієї він щасливий, що живе і є частиною світового процесу, з іншої – нещасний від того, що цей процес несправедливий, недемократичний, це таке собі роздвоєння світу на добро і зло, і коли ти не можеш приєднатись ні до першого, ні до другого з’являється натхнення».

В моїх гротескних роботах можна побачити елементи колажу, чи приклеєні предмети повсякденного вжитку, ложки наприклад… Завжди цікаві фактурні картини, коли їх можна роздивитись з різних положень, і кожен раз падаюче світло передає форму по-новому.

Мій стиль – це симбіоз досвіду здобутого в фото-відео арті, інсталяції, з живописом. Це експериментальне поєднання сексуальності, невинності, експресивності, гранджу, переосмислення банальних речей, їх зображення в якісно новій формі.

– У тебе було вже багато виставок. Плануєш ще якісь найближчим часом? 

– Мав до 10-ти персональних виставок по Україні, і до півсотні колективних, це були і Гротескні полотна, і серія Космічних Котів, і розтатуйовані дівчата в стилі Suicide Girls,  хотілося б поїхати з цим за кордон, давно пора. На даний момент планую виставку в Києві, цього року.

“Ультрас”

– Сучасне мистецтво дуже провокативне і неочікуване. Як відрізнити справжнє сучасне мистецтво від  попси, яку творять псевдомитці для широкої публіки тих, хто не розуміється в арті?

– Це все дурниці, в сучасному мистецтві не потрібно розумітись, потрібно бути освіченою людиною, вміти відчувати дух часу, мати якісь свої морально-етичні переконання.

Мистецтво не має ніяких інструкцій і нікому нічого не має доводити, інакше воно перестане бути мистецтвом.

Загалом тебе або  чіпляє, або ні, і все.

“Вогнехреща”

– Що порадиш читачам Території? Як віднайти себе у житті?

– Бажаю всім читачам території зберігати свій внутрішній дзен.

Ще більше робіт Віталія Дмитрука Ви можете переглянути на сайті.

 

Читайте також:

ДО УСІХ БАЙДУЖИХ

Мистецтво ховає таємниці або арт-терапія

Найбільш розшукуваний художник світу

Ілюстратор Михайло Присташ

 

категорії